• спрямування зусиль на контрафакт, а не на імітації оригінального продукту;
• висновки щодо ознак оригінальності чи контрафактності продукції;
• розміщення та зберігання призупинених товарів на митному складі та нарахування сум за зберігання;
• організація роботи підприємств, які знищують контрафактну продукцію;
• досягнення позитивного результату застосування прикордонних заходів.

На початку сесії  модератор Олександр Пахаренко, партнер Пахаренко и партнеры та директор Українського альянсу по боротьбі з підробками та піратством відзначив, спираючись на досвід компаній-правовласників,  що з 1 липня 2021 року ситуація із захистом прав інтелектуальної власності на українській митниці почала покращуватись. Працює у новому форматі Митний реєстр об’єктів прав інтелектуальної власності, спрацьовує система аналізу ризиків, а вилучені товари утилізуються або складаються адмінпротоколи про порушення митних правил.

Міжнародний експерт з питань митниці EU4PFM Вітяніс Алішаускас, відповідаючи на питанняпро масштаб існуючих призупинень контрафактної продукції на прикладі країни ЄС, зупинився на досвіді Литви.

«Зазвичай затримання на митниці обчислюються грошима – це сума завданої шкоди або сума вартості товару. Але коли ми говоримо про контрафактну продукцію – ми кажемо, що ціна такої продукції дорівнює нулю, і ми не ведемо статистику контрафактної продукції», – пояснив В.Алішаускас.

За словами експерта, Литва, разом з іншими країнами ЄС організує рейди, які більше спрямовані на конкретну продукцію (як приклад – рейди спрямовані на виявлення підроблених продуктів харчування та алкогольних напоїв). Метою рейдів є не лише вилучення контрафакту, а й встановлення всього ланцюжка – від виробника, до розповсюдника.

Європейські митники та експерти, відзначив Вітяніс Алішаускас, постійно діляться з українськими колегами досвідом та рекомендаціями щодо боротьби з контрафактом. Чільне місце в цій боротьбі займають інформаційні системи – в ЄС не стоять на місці, зараз є можливість правовласнику товарного знаку подати в режимі онлайн заявку на внесення в систему заявки на контроль митницею  руху відповідного товару. Країни ЄС постійно розвивають митні ІТ-системи і Україна також має передбачати оновлення таких систем, адже життя вимагає розширення їх функціоналу, вважає експерт.

Останнє  слово у визначенні того, чи є товар підробленим, належить не митній лабораторії, а власнику товарного знаку, який подає заявку в систему COPIS. У випадку з’ясування, що товар підроблений, він знищується, але спочатку передається на митний склад, який має договір з ліцензованою компанією, яка займається утилізацією, пояснив В.Алішаускас.

У процесі знищення можуть брати участь і власник товару, і власник товарного знаку. Це можливо, але на практиці вони рідко беруть у цьому участь. Щодо витрат на знищення – то їх несе власник товарного знаку, розповів експерт.

«Важливою є робота з суспільством – ми вмовляємо людей не купувати та не використовувати такі товари, адже це небезпечно, особливо це стосується продуктів харчування. Також ми акцентуємо, що з підроблених товарів податків або взагалі не платять, або платять значно менше, а значить страждає бюджет. Проводимо цю роботу разом з асоціаціями власників товарних знаків», – роз’яснив В.Алішаускас.

Резюмуючи сказане, він наголосив, що  для захисту своїх прав інтелектуальної власності на митному кордоні правовласник має зробити три основні кроки.

Перше — подати заявку на внесення до бази COPIS (централізована база даних інтелектуальної власності), що передбачає охорону торговельної марки та згоду компанії на затримання і знищення товару.

Другий аспект — лише правовласник може підтвердити контрафактність товару, тому за ним фінальне слово.

Третій момент – у разі знищення товару правовласник несе всі фінансові витрати. Також правовласник разом з митницею бере участь у роз’яснювальних компаніях для суспільства, підсумував міжнародний експерт з питань митниці EU4PFM Вітяніс Алішаускас.

Втілюємо зміни разом!