“Вважаю себе зараз затятим адвокатом України, адже вражений такими стрімкими реформами у сфері міжнародної торгівлі та митниці, яких не було раніше за роки моєї співпраці з країною з 2007 року,” — Вітяніс Алішаускас
EU4PFM продовжує серію інтерв’ю «Говорять експерти», у яких розповідаємо про міжнародних експертів, які сприяють позитивним змінам та діляться своїм баченням трансформації системи управління публічними фінансами в Україні. У цьому випуску представляємо нового співрозмовника — Вітяніса Алішаускаса, міжнародного ключового експерта EU4PFM з митних реформ.
— Розкажіть, будь ласка, про свій професійний досвід і про те, як почалася Ваша кар’єра?
Я перейшов до Проєкту EU4PFM з Литовської митниці, де працював заступником керівника з питань ІТ та митної політики. Однак моя кар’єра почалася зовсім не з митної справи. Закінчивши університет, я не очікував, що працюватиму в державних установах. Моїм академічним фокусом була промислова електроніка. Я хотів займатися науковою роботою в галузі медичної електроніки, зокрема розробляти ультразвукові прилади для діагностики раку.
Спочатку я працював у лабораторії кафедри, а згодом створив окрему лабораторію в лікарні, підготувавши усю інфраструктуру для запланованих досліджень. Цей період збігся з 1985–90 роками, часом, позначеним Перебудовою, здобуттям Литвою незалежності та переходом від планової економіки до ринкової. На прохання керівника цієї лікарні я влаштувався туди інженером-енергетиком, хоча міг би стати науковцем. Керівництво лікарні попросило мене створити цифровий центр для реєстрації пацієнтів. Так стався мій відхід від науки.
Далі я почав працювати над створенням невеличкого ІТ-центру, розмір якого був дуже смішним. Він складався з трьох комп’ютерів, але тоді керівник лікарні дуже пишався цим, адже його лікарня була єдиною, яка мала такий центр у Каунасі.
Оскільки попит був великий, ми з другом згодом відкрили приватну компанію та почали розробляти програмне забезпечення для медичних установ. У ті часи, після перевороту, книга чи друковане слово несло високу цінність. Тож ми почали працювати над створенням ще одного програмного забезпечення — литовських шрифтів для лазерних принтерів, які тоді щойно почали з’являтися. Ми виграли тендер і почали випускати щоденну міську газету за контрактом.
Я добре пам’ятаю той конкурс (прим. тендер), на якому ми з колегою, двоє недавніх випускників університету, віком близько 25 років, презентували свій кейс. Без церемоній, довгих презентацій та формальностей, ми розклали все наше обладнання на підлозі і продемонстрували наші можливості, швидко надрукувавши зразок статті лазерним шрифтом, чим справили враження на тих, хто приймав рішення. Ця перемога і призвела до укладення контракту, фактично оптимізувавши виробництво щоденної газети на три години.
Таким чином, завдяки нашій технології ми щодня друкували газету, маючи ексклюзивнийдоступ до всіх новин та оголошень, які мали бути оприлюднені наступного дня.
— Це, справді, велика перевага! Ви родом із Каунаса?
Так, я народився в Каунасі, закінчив тут університет і завжди тут жив. Ніколи не думав, що мій шлях приведе мене в інше місце.
— А ким Ви мріяли стати в дитинстві?
З самого малечку мене вабило все, що пов’язане з кермом: іграшкові машинки, велосипеди. Не можу сказати, що мріяв стати водієм, але ця любов до дороги зародилася ще в дитинстві. Сьогодні я керую машиною, щоб розслабитися та відпочити. Коли виникає потреба кудись поїхати, я завжди обираю керування авто. За кермом я відчуваю себе значно краще, ніж у ролі пасажира.
— Як Ви потрапили в митну сферу? Що було далі?
Коли я працював у газеті, наше місто почало сприймати нашу компанію як серйозну ІТ-компанію. Одного разу до мене підійшов товариш і повідомив, що в Литві створюється митна служба. Це було на ранніх етапах незалежності Литви. Митний пост був на кордоні з Польщею. Вони закупили комп’ютери, але персонал не був достатньо підготовлений для роботи з ними. І на прохання цього колеги, якого, у свою чергу, попросив керівник митниці, я поїхав на кордон, підключив необхідну інфраструктуру, провів навчання. Але цього виявилося замало. Тому я почав їздити туди двічі на тиждень на контрактній основі. Поступово я заглибився в роботу, розробляючи спеціалізоване програмне забезпечення для моніторингу експорту товарів та боротьби з контрабандою. Це була наша перша спроба управління ризиками.
Оскільки попит на моє залучення зростав, я перейшов на постійну роботу в митницю, спочатку як інженер-програміст, а згодом як керівник ІТ-відділу регіональної митниці, яка перебувала в процесі злиття. У 1998 році у Вільнюсі розпочався проєкт централізації, що вимагав моєї постійної присутності там. Згодом я обійняв посаду заступника керівника Митного ІТ-центру у митному департаменті. Перед вступом Литви до ЄС впровадження ІТ-систем, у тому числі відомої Нової комп’ютеризованої транзитної системи (NCTS), було вкрай необхідним. Упродовж 2002–2004 років Конвенція про процедуру спільного транзиту перейшла з паперової форми на електронну, що вимагало проведення тренінгів у Брюсселі перед нашим членством у ЄС.
Цей досвід відкрив нам очі. Ми думали, що самі робимо якісне програмне забезпечення, і навіть намагалися трохи сперечатися. Тому зараз я дуже добре розумію наших українських колег, бо сам колись був у такій ситуації.
Згодом я став національним менеджером проєкту, маючи значні повноваження і представляючи Литву у своїй сфері. Це була важлива трансформація для мене, яка дала мені можливість отримати ціннісне уявлення про практику інших країн.
NCTS, як піонер серед електронних митних систем, заклала основу для розвитку наступних систем контролю за експортом та імпортом. Я вдячний за те, що став частиною цього етапу становлення, оскільки це дало мені глибоке розуміння як самої системи, так і принципів побудови ІТ-систем у Європейському Союзі. Ці знання продовжують відігравати важливу роль у моїй нинішній роботі.
— Підсумовуючи, як довго Ви працюєте в митній сфері?
Я розпочав свою кар’єру в 1991 році й залишався на цій посаді до 2019 року (початку Проєкту EU4PFM). Хоча вважаю, що все ще працюю в цій сфері й сьогодні. Отже, це досить тривалий час.
— Чи мали Ви попередній досвід роботи в Україні або з українськими митними органами?
У 2007 році до мене звернувся колега, який працював над різними проєктами в Україні та Молдові. Він розповів мені про американську програму, спрямовану на впровадження антикорупційних заходів, і запропонував долучитися до неї.
На мою думку, корінь корупції на митниці — це нечіткі процедури; якщо їх багато, вони складні й не описані належним чином. На прикладі NCTS я запропонував запровадити чітку та зрозумілу систему для процедур транзиту, а потім поширити її на інші процедури. Перевага NCTS полягає в чітко визначених правилах і процесах, що усуває необхідність щось «вигадувати» — їх можна просто прийняти і впровадити. Це стало початком моєї участі в американських проєктах в Україні та Молдові.
Уже тоді були поставлені цілі максимально наблизити митне законодавство до законодавства ЄС і побудувати транзит в Україні на принципах NCTS. Тобто у 2007–2011 роках ми почали знайомити наших колег з України з усіма особливостями законодавства ЄС: що таке Єдиний адміністративний документ, NCTS, які існують ризики.
Після закінчення цього проєкту, у 2015 році, я став короткостроковим експертом в іншому проєкті, де на прохання DG TAXUD моїм завданням було просування NCTS та Конвенції про процедуру спільного транзиту. Цей період збігся з початковим етапом залучення митниці до процесу європейської інтеграції, що слугувало підготовчим етапом до роботи, якою ми зараз займаємося.
— Що спонукало Вас узяти участь у Програмі ЄС з управління державними фінансами в Україні в якості міжнародного ключового експерта з питань митної реформи?
Я розглядав можливість долучитися до Програми EU4PFM як шанс завершити роботу, оскільки мої амбіції щодо цього Проєкту були високими — йдеться не лише про впровадження NCTS та приєднання до Конвенції, а і про підтримку України в підготовці до членства в ЄС.
Важливою перевагою EU4PFM була не тільки теоретична частина із семінарами, а й наявність бюджету на впровадження ІТ. Це означало, що можна було почати з нуля і довести справу до вступу в ЄС. Однак, чесно кажучи, мало хто вірив, що ця частина плану буде реалізована. Я і сам вірив у це «обережно», хоча добре розумів, що потрібно робити.
Звичайно, успіх цих ініціатив виходить за рамки лише донорів Проєкту. Значну роль відіграє прагнення до реформ із боку української влади. На мою думку, ключові зміни почалися в Україні з обранням нового Президента та Парламенту у 2019 році. Однак, реформи рухають не лише окремі особи; вони впроваджуються спеціальними командами в Міністерстві фінансів, Державній митній службі та експертами з Команди підтримки реформ. Така згуртована команда може похизуватися великим досвідом та чітким розумінням своїх цілей. У той час я був, справді, вражений швидкою та всебічною підтримкою цих реформ із боку всіх стейкхолдерів. Тож головним завданням для нас було скористатися цим моментом.
Так я почав працювати з Києвом. Міністерство фінансів та Державна митна служба, з якими я налагодив міцні стосунки під час попередніх проєктів, надали неоціненну підтримку. Ми успішно відновили співпрацю з нашими партнерами, де кожен мав чітке розуміння того, де ми знаходимося і куди нам потрібно рухатися далі.
У результаті ми приєдналися до Конвенції про процедуру спільного транзиту і впровадили NCTS 5 Фазу навіть швидше, ніж деякі інші країни ЄС. Ось чому я з гордістю вважаю себе затятим адковатом України, адже ніколи раніше не бачив таких стрімких та динамічних реформ у сфері міжнародної торгівлі та митниці, незважаючи на те, що працюю з Україною з 2007 року. Це надихає продовжувати.
— Як переконати партнерів бути відкритими до змін та вміти приймати їх?
З погляду експерта, я б виділив три ключові принципи. По-перше, дуже важливо мати чітке бачення бажаного результату і брати на себе повну відповідальність за його реалізацію, а не просто пропонувати зовнішні поради.
По-друге, коли бачення та пріоритети визначені, важливо не здаватися при перших ознаках опору. Наполегливість є ключовим чинником. Дайте партнерам час на осмислення та прийняття змін. Важливими будуть також нагадування і покрокові інструкції.
І нарешті, чітке розуміння ситуації має вирішальне значення. Проаналізуйте та оцініть ризики, а потім не бійтеся йти на прораховані кроки. Важливо також надавати непохитну підтримку партнерам, щоб вони були впевнені у вашій надійності.
— Чи помічаєте Ви якісь відмінності в менталітеті та цінностях, коли працюєте з українськими колегами?
Мій досвід роботи з українськими партнерами подібний до моєї попередньої співпраці з литовськими колегами. І Міністерство фінансів, і Митна служба мають великий досвід, і я мав задоволення працювати з багатьма професіоналами.
Як і ми колись, партнери зіткнулися з процедурами, які спочатку здавалися нелогічними. Як і ми, вони спочатку вважали, що їхні наявні системи є кращими. Однак ключова відмінність полягає в переході до нових принципів і підходів. Акцент змістився з митниці, яка виступає бар’єром для міжнародної торгівлі, на митницю, яка сприяє і заохочує бути доброчесним підприємцем. Цей зсув повністю збігається з тим, що ми спостерігали в Литві, і розуміння їхнього початкового опору дозволяє мені краще підтримувати їх на цьому шляху.
— Як Ви виходите з глухого кута в комунікації з різними партнерами?
Це залежить від того, який це глухий кут і яка його ціна. Якщо ви бачите, що нічого не можете зробити, не витрачайте час. Якщо бачите, що є спосіб щось зробити, і воно того варте, треба підняти це питання нагору і спробувати зробити так, щоби представники, які мають вищі повноваження, прийняли правильне рішення. Але так завжди не працюватиме, найкраще — терпіння і вміння переконувати. Якщо ви не можете домовитися цього місяця, підніміть питання наступного. Якщо це важливо, відступати не можна.
— Якими досягненнями Ви особисто пишаєтесь за весь період реалізації Проєкту?
По-перше, приєднання України до Конвенції про процедуру спільного транзиту – це знаменна подія, яку я без перебільшення називаю «міні-вступом до ЄС». Цей крок охоплює низку важливих компонентів, реалізація яких розпочинається з підготовки необхідного законодавства. Далі йде впровадження ІТ-рішень, що відповідають європейським стандартам. Наприклад, NCTS має повністю відповідати за структурою, процесами обміну повідомленнями та запровадженням нових структурних підрозділів і ролей (таких як офіс гарантій, офіс транзиту та Help Desk, який фактично слугуватиме для управління ІТ-послугами для всіх систем у майбутньому). І, звісно, нещодавнє важливе досягнення – міжнародне застосування NCTS Фази 5, що ставить Україну в один ряд із країнами ЄС у цій сфері та свідчить про значний прогрес на шляху європейської інтеграції.
З митної перспективи, тільки це досягнення вже цілком виправдовує створення Проєкту EU4PFM. Це та перемога, до якої ми дуже ретельно готувалися із самого початку.
Окрім цього, важливим досягненням є внесення змін до митного законодавства відповідно до кращих практик ЄС. До таких змін належать: впровадження статусу авторизованого економічного оператора. запровадження системи гарантій, забезпечення дотримання прав інтелектуальної власності, спрощення процедур, спрямованих на боротьбу з корупцією.
Наразі наші ключові пріоритети на майбутнє включають прийняття нового Митного кодексу України, впровадження NCTS Фази 6 та розвиток митних ІТ-систем з урахуванням Європейського багаторічного стратегічного плану для митниці (MASP-C). Ці ініціативи чітко підкреслюють наше прагнення до подальшого розвитку митної сфери України.
— Як Ви вимірюєте успіх і вплив митних реформ? Чи є конкретні показники або критерії, які Ви використовуєте для оцінки прогресу?
Завжди корисно мати зовнішню оцінку прогресу. Ми говоримо про оцінку Європейської Комісії, яка міститься у Звіті про розширення ЄС. Це дуже хороший орієнтир, оскільки Єврокомісія має досвід у постановці правильних запитань і в оцінці поточної ситуації на основі відповідей.
У сфері ІТ міжнародне тестування відіграє життєво важливу роль. Наприклад, тестування на відповідність (conformance testing), проведене для системи NCTS, забезпечує сумісність зі стандартами ЄС. У міру розвитку систем усе більшого значення набуватиме перевірка відповідності в рамках таких структур, як Комбінована мережа зв’язку (CCN) та Інтерфейс системи митного контролю (CSI Link).
— Як гарантувати, що всі знання та зміни, які було впроваджено та надано партнерам під час Проєкту, залишаться корисними й після його завершення?
Зберігати та записувати матеріали, якими ми поділилися з нашими партнерами, забезпечувати їхню доступність та гарантувати, що представники, які їх потребують, знають, де вони знаходяться та, як їх отримати.
— Митна сфера швидко розвивається з інтеграцією IT-технологій. Як Україна використовує технологічні досягнення для модернізації своїх митних процедур і систем?
Україна, як і Литва, може похвалитися висококваліфікованими ІТ-підрозділами у своїй митній службі. Однак із плином часу та ускладненням ІТ-вимог утримувати великий штат спеціалізованих ІТ-спеціалістів стає дедалі складніше. Крім того, митниця не є науково-дослідним інститутом у сфері ІТ — вона повинна виконувати свої митні функції, а ІТ-завданнями повинні займатися ті, для кого це є основною роботою.
Досвід Литви є гарним прикладом. Ми дійшли до того, що консолідація ІТ стала стратегічною необхідністю. Спочатку регіональні митниці створили власні ІТ-центри. За цим послідувала більш широка консолідація, що охопила всі державні ІТ-сервіси. Цей крок дозволив нам використати досвід ІТ-компаній у впровадженні ефективних рішень.
Враховуючи подібний контекст України, особливо в рамках європейської інтеграції, я вважаю, що такий підхід до консолідації ІТ був би дуже корисним для України.
— Як Вам вдається підтримувати здоровий баланс між роботою та особистим життям? Розкажіть про свої хобі.
Вміти переключатися від роботи — це важливо, і це обов’язково має робити кожен. У студентські роки я захоплювався бігом. Зараз, для моніторингу серцевого ритму, я віддаю перевагу щоденним прогулянкам від 2 до 4 кілометрів. Силові тренування були також моїм улюбленим заняттям у студентські роки, та нині моя рутина зосереджена навколо плавання та вправ кінезітерапії. Хоча форма змінилася, спорт залишається життєво важливою частиною мого життя.
Окрім фізичних вправ, я відданий шанувальник кумедних автомобілів — Volkswagen Beetles, або Käfers. Тут, у Литві, я належу до клубу цих культових автомобілів. У мене є такий, і разом із клубом ми беремо участь у різних міських заходах: фестивалях, парадах, виставках. Іноді ми просто збираємось у мальовничі поїздки до замків або робимо виїзди із наметами й хорошою компанією.
— Як Ви долаєте стрес?
Ось кілька ідей:
Потрібно відволіктися. Прогулятися, в ідеалі на природі: у лісі, горах або біля води. Знайти час, щоб розслабитися і очистити голову. Не слід зациклюватися на стресових факторах. І він поступово мине.
Гумор також може бути потужним інструментом. Це швидкий спосіб зняти стрес не тільки для себе, але і для тих, хто вас оточує.
Бліц
— Яку особисту філософію або керівні принципи Ви застосовуєте у своїй роботі?
Знати, чого ти хочеш. Якщо ти усвідомлюєш важливість цієї мети, не відкладай, а йди до неї. Однак цей принцип не поширюється на тривіальні речі.
Обстоювати чесність, утримуватися від брехні.
Гумор також завжди має бути в кишені. За правильного застосування він є цінним активом.
— За Вашими оцінками, коли в Україні відбудеться міжнародне застосування NCTS Фази 6?
За моїми оцінками, це відбудеться в першій половині 2025 року.
— Коли, на Вашу думку, Україна вступить до ЄС?
З позиції експерта з митних реформ, можу сказати, що митна сфера має бути готова до вступу у 2030 році.
