Публічні закупівлі в глобалізованому світі. Випуск №1.
Світова організація торгівлі та Угода СОТ про державні закупівлі
У першому випуску нової рубрики “Публічні закупівлі в глобалізованому світі” читайте про особливості Світової організації торгівлі та її Угоди про державні закупівлі.
Питання 1. Коли й чому виникла потреба в створенні Світової організації торгівлі?
Після закінчення Другої світової війни на фоні реорганізації та створення нових міжнародних інституцій США та країни майбутнього ЄС почали роботу над лібералізацією міжнародної торгівлі. Головною метою цього процесу було зниження митних тарифів та усунення нетарифних обмежень у міжнародній торгівлі.
З 1948 року між країнами проводилася серія переговорів (раундів) — у Гавані (Куба), Аннесі (Франція), Торкі (Великобританія), Токіо (Японія), Пунта-дель-Есте (Уругвай), Монреаль (Канада), Брюссель (Бельгія) і, нарешті, Марракеш (Марокко) в 1994 році, під час якого й була започаткована діяльність Світової Організації Торгівлі (СОТ). Протягом цього періоду торговельна система підпадала під дію Генеральної Угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ).
На момент цієї знакової події в міжнародних торговельних відносинах країнам вдалося суттєво знизити тарифи та узгодити правила ведення міжнародної торгівлі. Це також втілило в життя, але вже в іншому вигляді, невдалу спробу 1948 року створити Міжнародну торговельну організацію.
Питання 2. Наскільки велика СОТ?
Наразі СОТ налічує 164 члени, з яких 117 є країнами, що розвиваються, або окремими митними територіями. Діяльність СОТ підтримується Секретаріатом із близько 600 співробітників під керівництвом Генерального директора СОТ. Секретаріат розташований у м. Женева, Швейцарія, та має річний бюджет приблизно 200 мільйонів швейцарських франків.
Питання 3. Які задачі виконує СОТ?
СОТ є форумом для переговорів щодо угод, спрямованих на зменшення перешкод для міжнародної торгівлі, її лібералізації та забезпечення рівних умов для всіх, таким чином сприяючи економічному зростанню та розвитку країн.
СОТ також забезпечує правову та інституційну основу для імплементації та моніторингу різних профільних угод СОТ, а також для врегулювання суперечок, що виникають у зв’язку з їхнім тлумаченням та застосуванням, які охоплюють різні аспекти торгівлі товарами, послугами та інтелектуальної власності.
Основними напрямами діяльності СОТ є:
- ведення переговорів щодо зменшення або усунення перешкод для торгівлі (імпортні тарифи, інші бар’єри для торгівлі) та узгодження правил, що регулюють ведення міжнародної торгівлі (наприклад, антидемпінгові, субсидії, стандарти продукції тощо);
- адміністрування та моніторинг застосування узгоджених правил СОТ щодо торгівлі товарами, торгівлі послугами та пов’язаних із торгівлею прав інтелектуальної власності;
- моніторинг та перегляд торгової політики інших членів, а також забезпечення прозорості регіональних і двосторонніх торгових угод;
- вирішення суперечок між членами щодо тлумачення та застосування угод;
- підвищення кваліфікації державних службовців країн, що розвиваються, у питаннях міжнародної торгівлі;
- сприяння процесу вступу близько 30 країн, які ще не є членами організації;
- проведення економічних досліджень, збір і розповсюдження даних про торгівлю на підтримку інших основних напрямів діяльності СОТ;
- роз’яснення та навчання громадськості щодо СОТ, її місії та діяльність.
Питання 4. Яка структура угоди СОТ?
Угоди СОТ охоплюють товари, послуги та інтелектуальну власність (Генеральна угода з тарифів і торгівлі (GATT), Генеральна угода з торгівлі послугами (GATS), Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (TRIPS). У них прописані принципи лібералізації та дозволені винятки та включені зобов’язання окремих країн знизити митні тарифи та інші торговельні бар’єри, а також відкрити та зберегти відкритими ринки послуг. Вони також встановлюють процедури вирішення спорів та встановлюють особливий режим для країн, що розвиваються. Ці угоди часто називають правилами торгівлі СОТ, а СОТ часто описують як систему, що базується на правилах. Але важливо пам’ятати, що правила насправді є угодами, яких досягли уряди в процесі переговорів щодо приєднання.
Окрім цих основних угод є також додаткові угоди та додатки, що стосуються особливих вимог та регулювання конкретних секторів або питань.
Нарешті, є докладні та графіки (або списки) зобов’язань, взятих окремими країнами, що дозволяють певним іноземним продуктам або постачальникам послуг доступ до їхніх ринків. Для ГАТТ вони приймають форму обов’язкових зобов’язань щодо тарифів на товари в цілому та комбінацій тарифів і квот для деяких сільськогосподарських товарів. Що стосується ГАТС, у зобов’язаннях зазначено, який обсяг доступу мають іноземні постачальники послуг для певних секторів, і вони включають списки типів послуг, у яких окремі країни кажуть, що вони не застосовують принцип «найбільшого сприяння» щодо недискримінації.
Питання 5. Чи повинен кандидат приєднуватись до всіх угод СОТ?
Кожен кандидат, що набуває членство СОТ, автоматично приєднується до вищезазначених угод. Разом із тим, також важлива інша група угод, які не включені до обов’язкових: дві «багатосторонні» угоди, підписані не всіма учасниками СОТ: угода про торгівлю цивільною технікою та угода про державні закупівлі.
Угоди СОТ не є статичними; вони час від часу переглядаються, і до пакету можуть бути додані нові угоди.
Питання 6. Що таке Угода СОТ про державні закупівлі (Agreement on Government Procurement — GPA) та яке її значення в міжнародній торгівлі?
GPA є багатосторонньою угодою в рамках СОТ, тобто не всі члени СОТ є сторонами Угоди. Наразі Угода налічує 22 сторони, серед яких 49 членів СОТ. Тридцять п’ять членів/спостерігачів СОТ беруть участь у Комітеті з державних закупівель як спостерігачі. З них 11 членів знаходяться в процесі приєднання до Угоди.
Основною метою GPA є взаємне відкриття ринків державних закупівель між її сторонами. У результаті кількох раундів переговорів сторони Угоди про державні закупівлі відкрили для міжнародної конкуренції (тобто постачальників зі сторін Угоди, які пропонують товари, послуги або будівельні послуги) закупівлі, вартість яких оцінюється в понад 1,7 трильйона доларів США щорічно.
Питання 7. Яка структура GPA?
GPA складається в основному з двох частин: тексту Угоди та графіків зобов’язань сторін щодо доступу до ринку.
Текст Угоди встановлює правила, які вимагають забезпечення відкритих, чесних і прозорих умов конкуренції під час державних закупівель. Однак ці правила не застосовуються автоматично до всіх закупівель кожної сторони. Навпаки, графіки охоплення відіграють вирішальну роль у визначенні того, чи охоплюється діяльність із закупівель Угодою чи ні. Угодою поширюється лише та закупівельна діяльність, яка здійснюється охопленими суб’єктами, які закуповують перелічені товари, послуги або будівельні послуги вартістю, що перевищує встановлені граничні значення.
GPA керується Комітетом із державних закупівель, до складу якого входять представники всіх сторін Угоди. Виконання Угоди реалізується за допомогою двох механізмів: внутрішнього механізму перегляду на національному рівні та механізму врегулювання суперечок СОТ на міжнародному рівні.
Сторони продовжують вдосконалювати GPA. GPA 2012 визначає, що сторони повинні проводити подальші переговори з метою поступового скорочення та усунення дискримінаційних заходів і досягнення максимально можливого розширення охоплення. Із цією метою сторони GPA також погодилися здійснити низку робочих програм, які вплинуть на майбутній розвиток Угоди.
Питання 8. Хто може приєднатися до СОТ, та які існують вимоги?
Членом СОТ може стати будь-яка країна чи митна територія, яка відповідає основним принципам СОТ та пройшла успішно переговорний процес. Основними із цих принципів є:
- взаємне надання режиму найбільшого сприяння в торгівлі;
- взаємне надання національного режиму товарам та послугам іноземного походження;
- регулювання торгівлі переважно тарифними методами;
- відмова від використання кількісних та інших обмежень;
- транспарентність торговельної політики;
- вирішення торгових спорів шляхом консультацій та переговорів тощо.
Тобто згідно із цими принципами кандидат повинен мати діючу та прозору внутрішню і зовнішню торговельну політики. Разом із цим, якщо подивитись на перелік країн, які вже довгий час є членами СОТ, можна справедливо зазначити, що далеко не всі з них відповідають чи навіть наближені до відповідності цим вимогам. Вагомим значенням насправді виступає наскільки певний кандидат є «бажаним» і наскільки країни-члени готові надати цьому кандидату вже більш привабливі можливості для входу на свої ринки. З іншого боку, наскільки «бажані» ринки цього кандидата, у тому числі з погляду сировинного аспекту. Кожна країна намагається знайти для себе вигідний баланс між протекціонізмом та лібералізацією зовнішньої торгівлі. Тобто, кожен процес приєднання, незавжаючи на загальновстановлені правила, має індивідуальні особливості та терміни. Також велике значення має політична воля керівництва щодо приєднання до СОТ.
Україна набула членство СОТ у 2008 році та доєдналася до Угоди СОТ про державні закупівлі у 2016 році.