Чи має Україна шанс розробити та впровадити всі митні ІТ-системи, необхідні для вступу до ЄС, до 2030 року?
До 2030 року лишилося трохи більше 4-х років. Час біжить невблаганно, і це змушує дуже відповідально, буквально з секундоміром, дивитися на всі «домашні завдання», які Україні належить виконати для вступу до ЄС. Серед головних пріоритетів – митна сфера. Оскільки Митний кодекс ЄС передбачає безпаперове, повністю цифрове митне середовище, готовність як ІТ-систем, так і законодавства, що лежить в основі їх функціонування, буде ключовими критеріями, за якими буде оцінюватися готовність України до вступу до ЄС у 2030 році.
Європейська Комісія пропонує підходи, які можуть забезпечити успіх навіть за цих складних обставин, і готова надати як фінансову, так і експертну підтримку для їх впровадження. Так, влітку Генеральний директорат Європейської Комісії з питань оподаткування та митного союзу (DG TAXUD) надав Міністерству фінансів України та Державній митній службі України “Керівництво щодо розробки цифрових митних систем, необхідних для імплементації митного законодавства ЄС”, а також вичерпний перелік митних ІТ-систем, обов’язкових для вступу України до ЄС.
Унікальність цієї інформації полягає в тому, що вона містить не лише назви систем, але й офіційні джерела, де опублікована детальна інформація про кожну систему. За цими посиланнями, доступними для уповноважених посадових осіб, можна постійно отримувати актуальну інформацію про вимоги до системи та оновлення.
Це Керівництво має слугувати основним джерелом для України для планування та управління розвитком митних ІТ-систем, оскільки воно було спеціально підготовлено для України як країни-кандидата на вступ до ЄС (тоді як Багаторічний стратегічний план для митниці – MASP-C – служить довідковим документом для держав-членів ЄС).
Що повинна зробити Україна?
Питання масштабу
Україна, як кандидат на вступ до ЄС, повинна впровадити 24 ІТ-системи. Наразі лише 1 з них – NCTS – повністю відповідає всім вимогам ЄС. Її успішне впровадження дає гарну основу для оптимізму щодо інших, але вона залишається лише першим «європейським блоком» в українській митній ІТ архітектурі.
Звичайно, Україна вже має низку розвинених митних ІТ-систем і, природно, прагне максимально застосовувати їх у майбутньому. Для цього необхідно проаналізувати кожну систему на відповідність вимогам ЄС (за допомогою так званого геп-аналізу, тобто аналізу прогалин) та ухвалити оптимальне рішення: модернізувати чинні системи чи розробляти нові – а якщо розробляти нові, то коли, хто і за рахунок якого фінансування це має робити.
Щоб ЄС вважав її «виконаним домашнім завданням», майже кожна система повинна пройти 7 класичних етапів розробки – всі до 2030 року: аналіз прогалин та оцінка необхідного обсягу робіт на основі вимог ЄС; розробка технічних специфікацій відповідно до стандартів ЄС; власне розробка системи; внутрішнє тестування (на національному рівні); попереднє тестування на відповідність та тестування на відповідність (там, де це передбачено); навчання митних службовців, бізнесу та ІТ-фахівців; нарешті, засвідчення готовності ІТ-систем до вступу до ЄС.
За таким принципом Україна, за допомогою EU4PFM, впроваджувала NCTS. Це зайняло 3 роки – лише для однієї системи. Цей приклад дозволяє оцінити масштаби необхідної роботи. І все ж – попри всі виклики – завдання виконати можливо.
Кілька слів про пріоритети
Коли завдань багато, а часу мало, встановлення важливо чітко визначити пріоритети.
По-перше, серед 24 згаданих систем дві є ключовими: Система митного оформлення та Система управління ризиками. Згідно зі Звітом Євро комісії про розширення за 2025 рік, було рекомендовано розробити нові системи оформлення митних декларацій та управління ризиками, які визначені як ключові елементи для узгодження з митними стандартами ЄС.
Система митного оформлення має бути розроблена відповідно до Моделі митних даних ЄС (EUCDM) та вимог до даних Додатка до Митного кодексу Союзу (UCC). Вона також повинна включати додаткові функції, такі як Автоматизована система експорту (AES), Національна система імпорту (NIS) на основі специфікацій для централізованого оформлення імпорту (CCI). Нова Система управління ризиками, у свою чергу, має бути сумісною з новою Системою контролю імпорту ЄС – ICS2.
По-друге, зосереджувати ресурси варто на системах та проектах, де потрібні значні розробки на національному рівні; а там, де це можливо, – використовувати функціональні можливості систем, розробленими Єврокомісією.
Кілька слів про терміни
Запасу в часі, одразу скажемо, немає. Україна вже відстає від графіка. Але, при негайній мобілізації спільних зусиль, план, хоча й надзвичайно складний, все ж можна виконати.
Складність полягає в тому, що для успішного завершення 7-ми етапів розробки, перелічених раніше, до 2030 року, ключові та найскладніші системи – нова Система митного оформлення та Система управління ризиками – повинні бути узгоджені з Моделлю митних даних ЄС (EUCDM) та пройти тестування та пілотну експлуатацію до кінця 2027 року.
Рекомендується кілька організаційних кроків, які має вжити українська сторона, і якщо їх буде реалізовано до кінця 2025 року, вони можуть створити реальні шанси на успіх: призначення керівників проектів та створення робочих груп для кожної ІТ-системи; затвердження детальної Дорожньої карти для кожної ІТ-системи (національне планування) та створення Керівного комітету для моніторингу та управління прогресом усіх ІТ-систем.
Важливо, щоб прогрес постійно оцінювався Єврокомісією протягом усього впровадження.
Новий Митний кодекс та ІТ-системи: паралельна розробка
Правову основу для розробки та впровадження згаданих ІТ-систем, сумісних з Митним кодексом ЄС (UCC), створить новий Митний кодекс України на основі UCC та його вторинного законодавства. Як відомо, Проєкт цієї нової «митної конституції» України вже розроблено, відповідне вторинне законодавство має бути розроблено у 2026 році, а вся правова база, як очікується, набуде чинності у 2027 році.
Унікальність підходу України до підготовки до вступу до ЄС полягає в тому, що новий Митний кодекс, заснований на UCC, розробляється паралельно з ІТ-системами, які функціонуватимуть відповідно до нього.
Варто зазначити, що Україна діє набагато раціональніше, ніж це робили інші країни при підготовці до вступу в ЄС. Для багатьох з них часовий проміжок між набранням чинності Митного кодексу та впровадженням ключових митних ІТ-систем становив до 10-ти років. Наприклад, Митний кодекс ЄС (UCC) було ухвалено 2013 року, і держави мали приблизно 10-річний термін для розробки та впровадження систем. Упродовж десятиліття сам UCC зазнав численних змін, отож і системи, розроблені за цей час, також доводилося неодноразово коригувати.
Україна має всі шанси уникнути такого тривалого процесу та мінімізувати кількість змін, які буде необхідно вносити в ІТ-системи. Належне планування могло б чітко та реалістично продемонструвати, як митне законодавство ЄС (починаючи з нового Митного кодексу) та відповідні митні ІТ-системи можуть розроблятися паралельно – як єдиний пакет.
Водночас важливо враховувати, що сам ЄС планує реформу свого Митного кодексу, яка передбачає поступовий перехід до нової цифрової архітектури на основі спільного Центру митних даних ЄС. Тому Україна повинна уважно стежити за розвитком подій у цій сфері, щоб забезпечити готовність до цього переходу в контексті своїх цілей щодо вступу до ЄС.
Втрата часу збільшує ризики
Таким чином, ще у липні 2025 DG TAXUD “Керівництвом щодо розробки цифрових митних систем, необхідних для імплементації митного законодавства ЄС” надав українській стороні вичерпну картину щодо необхідних дій у площині розробки митних ІТ-систем. Україна має затверджений Кабінетом Міністрів Середньостроковий план реформування митниці до 2030, який передбачає розробку митних ІТ-систем для впровадження acquis ЄС у митній сфері. Але щоб реалізувати цей план в частині досягнення готовності до вступу до ЄС у 2030 році, Україні необхідно розробити та затвердити на рівні Мінфіну відповідну Дорожню карту.
Саме її затвердження і буде тією точкою відліку, яка дозволить почати моніторити увесь процес: чи все виконується в належні терміни, хто за це відповідає та якими коштами фінансується. Ця Дорожня карта має відповідати всім вимогам DG TAXUD щодо організації управління процесом (про них ішлося вище). DG TAXUD запропонував свій варіант Дорожньої карти, який міг би бути використаний українською стороною.
EU4PFM, як Програма ЄС, готова підтримати як підготовку Дорожньої карти, так і її реалізацію, включно з фінансуванням розробки ключових систем. Відповідні детальні пропозиції ми вже офіційно надали Мінфіну та Держмитслужбі.
Ключовими системами, нагадаю, є дві: Система митного оформлення та Система управління ризиками. Варто наголосити: що ми маємо на увазі розробку абсолютно нових систем, узгоджених з вимогами ЄС, оскільки створення нових рішень забезпечує значно вищу ефективність та виконання вимог ЄС, ніж модернізація існуючих, а це означає, що необхідно розробляти нові основні системи та модернізувати інші пов’язані послуги.
Іншими словами, для виконання вимог інтеграції з ЄС щодо розробки та впровадження нового Митного кодексу України на основі Митного кодексу ЄС недостатньо просто прийняти Кодекс та підзаконні акти: також необхідно розробити та впровадити дві вищезгадані ІТ-системи та додаткові послуги, а також успішно завершити процес попередньої перевірки на відповідність та тестування на відповідність.
По суті, будь-яка затримка у запуску розробки нових систем митного оформлення та управління ризиками поставить під загрозу набрання чинності новим Митним кодексом та пов’язаними з ними підзаконними актами у 2027 році. Враховуючи складність цих систем та відсутність затвердженого плану розвитку, така затримка, на жаль, є реальним ризиком.
Тобто, для виконання євроінтеграційної вимоги щодо розробки та впровадження нового Митного кодексу України на основі Митного кодексу ЄС недостатньо ухвалити текст Кодексу і підзаконні акти; необхідно також розробити й імплементувати передовсім дві згадані ІТ-системи.
Є ще один ризик: стислі терміни реалізації неминуче збільшують вартість проекту. Навіть якщо ці витрати не лягають на державний бюджет України чи іншу технічну підтримку.
Особи, що приймають рішення, повинні розуміти ціну кожного дня затримки, проте не менш важливо наголосити, що завдяки своєчасним та перспективним рішенням, які, ми впевнені, прийме влада України, країна може покладатися на постійну підтримку та експертні поради ЄС, щоб забезпечити успішне та своєчасне постачання необхідних митних ІТ-систем.
Вітяніс Алішаускас,
Міжнародний експерт з митної справи,
Програма ЄС з підтримки управління державними фінансами (EU4PFM),
Драган Єреміч,
Міжнародний експерт з ІТ,
Програма ЄС з підтримки управління державними фінансами (EU4PFM)