Сталі публічні закупівлі: світовий досвід та український контекст

Сьогодні світ переживає докорінну трансформацію економічних моделей. Порядок денний Організації Об’єднаних Націй у сфері сталого розвитку на період до 2030 року (Цілі Сталого Розвитку, ЦСР) висуває перед державами-членами безпрецедентні вимоги до інтеграції екологічних, соціальних та економічних вимірів у національну політику. Оскільки публічні закупівлі становлять вагому частину світового ВВП, їх визнано дієвим стратегічним важелем для досягнення глобальних цілей. Цей інструмент отримав назву сталі публічні закупівлі (СПЗ).

В Україні, інтеграція СПЗ набула особливого значення в контексті виконання міжнародних зобов’язань, зокрема в рамках Угоди про асоціацію з ЄС та програми ЄС «Європейський Союз для довкілля» (EU4Environment). Аналіз прогресу впровадження СПЗ вказує на перехід від декларативних намірів до формування системних механізмів, які мають забезпечити внесок сектору публічних закупівель у досягнення ЦСР.

СПЗ як ключовий інструмент реалізації ЦСР ООН – прямий та опосередкований зв’язок із ЦСР

Публічні закупівлі є єдиним інструментом, прямо згаданим у системі ЦСР – у Цілі 12 (Відповідальне споживання та виробництво), а саме в завданні 12.7: «Сприяти впровадженню стійких методів державних закупівель відповідно до національних стратегій і пріоритетів».

Крім прямого зв’язку, СПЗ забезпечують мультиплікативний ефект для досягнення цілої низки інших ЦСР:

– Ціль 9 (Промисловість, інновації та інфраструктура): Стимулювання попиту на інноваційну та екологічно чисту продукцію;

– Ціль 7 (Доступна та чиста енергія): Закупівля енергоефективного обладнання та послуг, що сприяє зменшенню викидів;

– Ціль 13 (Боротьба зі зміною клімату): Врахування вуглецевого сліду та вимог до низьковуглецевого розвитку в тендерній документації;

– Соціальний вимір: Вимога враховувати інклюзивні інтереси та зменшення негативних впливів на здоров’я людини, що прямо стосується соціального виміру сталості.

Нормативно-правова легітимація СПЗ в Україні

Дотримання Україною світових стандартів розвитку було офіційно закріплено в Указі Президента «Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року». Більше того, Стратегія державної екологічної політики на період до 2030 року прямо визначає «упровадження сталих публічних закупівель» як одну з основних засад державної екологічної політики. Це надало чіткий політичний мандат на вбудовування критеріїв сталості в національне законодавство.

Нова редакція Закону України про публічні закупівлі від 19.04.2020 стала ключовим кроком для посилення потенціалу СПЗ в Україні, імплементуючи вимоги Директиви 2014/24/ЄС. Вона запровадила три фундаментальні механізми для оцінки сталості:

– екологічні характеристики (технічні специфікації): Можливість встановлювати обов’язкові вимоги щодо екологічних характеристик товарів, робіт чи послуг, посилаючись на міжнародні стандарти та екологічне маркування (наприклад, ДСТУ ISO 14024), що є обов’язковими для виконання;

– нецінові критерії: Знято обмеження на застосування нецінових критеріїв (наприклад, функціональні, естетичні, екологічні, соціальні), загальна питома вага яких може сягати 30%. Це дозволяє надати цінову перевагу більш якісним та сталим пропозиціям, навіть якщо їхня початкова ціна вища;

– оцінка вартості життєвого циклу (ОВЖЦ): Нововведення, яке дозволило  враховувати не лише закупівельну ціну, але й усі витрати, пов’язані з експлуатацією предмета закупівлі (енергія, обслуговування, утилізація). Застосування ОВЖЦ, наприклад, для енергоефективного обладнання, забезпечує об’єктивну оцінку економічної вигоди та ефективності закупівлі у цілому.

Наразі очікуємо новий Закон про публічні закупівлі, який ще більше поглибить можливості використання СПЗ.

Виклики та напрями оптимізації використання СПЗ

Незважаючи на значний прогрес, перед Україною стоять виклики на шляху повноцінної інтеграції СПЗ у систему ЦСР:

1. Проблема автоматизації моніторингу та звітності:

– наразі моніторинг закупівель за критеріями сталості переживає етап гібридизації. Хоча система ProZorro вже впровадила електронні критерії (наприклад, «відповідність екологічним нормам», що доступний з 28 березня 2025 року), це дозволяє автоматизувати збір даних про встановлення вимог сталості;

– водночас, повний моніторинг дотримання критеріїв – тобто перевірка підтверджувальних документів (сертифікатів, висновків), поданих переможцем, – все ще вимагає ручної роботи з боку Державної аудиторської служби. Відсутність технічної можливості вводити всі критерії сталості у машиночитному вигляді обмежує повноцінний автоматизований аналіз прогресу СПЗ за допомогою модуля BI Prozorro.

2. Необхідність легалізації критеріїв:

– замовники, побоюючись оскаржень, віддають перевагу застосуванню критерію ціни;

– вбачається  потреба у схваленні процедури встановлення критеріїв СПЗ, що надасть замовникам необхідну впевненість та юридичну підтримку.

Для забезпечення максимального внеску публічних закупівель у досягнення ЦСР ООН маємо широкий простір для покращення, як то:

• технічна інтеграція та поглиблення автоматизації шляхом завершення інтеграції повного переліку критеріїв СПЗ в електронну тендерну документацію Prozorro (поля для «машиночитного» введення), інтегрувавши їх з модулем BI Prozorro. Це забезпечить не лише збір даних про встановлення критеріїв, але й повноцінний електронний моніторинг прогресу та аналіз впливу СПЗ;
• оновлення існуючих та розробка нових інструментів, включаючи затвердження рекомендованих критеріїв СПЗ та методик застосування ОВЖЦ;
• проведення обов’язкового професійного навчання та підвищення кваліфікації закупівельників та представників відповідних державних органів.

Висновки

Сталі публічні закупівлі є не просто адміністративною вимогою, а стратегічним інструментом інвестицій в майбутнє. В умовах інтеграції до ЄС та виконання глобальних зобов’язань, українська система закупівель має потенціал перетворитися з механізму простої купівлі-продажу на потужний двигун «зеленої» економіки, стимулюючи інновації, зменшуючи екологічні ризики та підвищуючи соціальний добробут, чим безпосередньо сприятиме досягненню ЦСР ООН до 2030 року. Реалізація цього потенціалу вимагає консолідованих зусиль влади, експертного середовища та технічної підтримки міжнародних партнерів.