Україна на шляху до Європейського Союзу: як податкова гармонізація стає рушієм економічного зростання
Шлях України до Європейського Союзу зазвичай описують у категоріях реформ, законодавчих змін та наближення до acquis ЄС. Та поза цими формальними кроками розгортається глибша трансформація — така, що безпосередньо змінює засади функціонування економіки й правила ведення бізнесу.
У центрі цього процесу є податкова система.
І попри те, що Україна рухається вперед в умовах безпрецедентних викликів, досвід таких країн, як Литва, наочно засвідчує, яких практичних результатів може досягти ця трансформація.
Як інтеграція до ЄС перезапускає економіку
Тридцять років тому Литва, на щастя, не переживала війни, однак перебувала в невизначеній «сірій зоні» пострадянського переходу. Її економіка була зруйнованою, а податкова система радше нагадувала «дикий захід», ніж «сучасний захід». Тому хочу поділитися тим, що справді має значення — відчутними й вимірюваними результатами, які членство в Європейському Союзі принесло державному бюджету, ВВП та бізнесу.
Коли Литва приєдналася до ЄС у 2004 році, її ВВП на душу населення становив близько 50% від середнього рівня ЄС. Сьогодні цей показник наближається до 90%. Дослідження МВФ, присвячені попереднім етапам розширення ЄС, свідчать, що нові держави-члени ЄС зазвичай збільшують ВВП на душу населення приблизно на 30% протягом близько 15 років після вступу. Таке зростання зумовлене підвищенням продуктивності та збільшенням інвестицій, пов’язаними з інтеграцією до Єдиного ринку.
І це не сталося випадково. Це результат того, що ми називаємо «мультиплікатором Єдиного ринку».
Хоча надходження структурних фондів мали важливе значення, справжнім двигуном економічного зростання став не обсяг допомоги, а доступ до ринку. Справжнє зростання забезпечила можливість литовських виробників продавати свою продукцію безпосередньо до Берліну, Парижу чи Риму — без тарифів і без митних затримок.
Водночас членство в ЄС одразу принесло й фіскальну довіру. У момент вступу ризикова премія за державним боргом знизилася, що дозволило державі запозичувати кошти під значно нижчі відсоткові ставки. Для Міністерства фінансів це стало відчутною зміною: скорочення витрат на обслуговування боргу вивільнило мільйони в державному бюджеті, які були спрямовані на інвестиції в критично важливу інфраструктуру — школи, лікарні та дороги.
Водночас якість європейського фінансування була не менш важливою, ніж його обсяг. І питання полягає не лише в тому, скільки коштів надходить, а й у тому, яку цінність вони створюють. Інструменти Фонду згуртування стали для нас засобом формування довгострокової економічної стійкості. Понад безпосередні вигоди вони вдихнули нове життя в нашу енергетичну систему — життєво важливу артерію, що захищає нас від тіней російського енергетичного шантажу.
Фіскальна дисципліна як складний, але необхідний елемент
Членство в ЄС — це не лише про можливості, а й про чіткі фіскальні правила. І для Литви на початку це сприймалося як обмеження. Вимоги щодо дефіциту бюджету та державного боргу звужували простір для маневру і вимагали непростих рішень. Але з часом ця дисципліна довела свою критичну важливість.
Вона змусила більш відповідально підходити до бюджетного планування, зменшила вразливість економіки та сприяла формуванню податкової системи, здатної витримувати кризи. Це стало особливо очевидним під час фінансової кризи 2008 року та згодом під час пандемії COVID-19, коли фіскальна дисципліна забезпечила стабільнішу реакцію держави.
Податкова система Литви суттєво зміцнилася після вступу до ЄС, відображаючи більш структуровану та ефективну фіскальну модель. Загальні податкові надходження поступово зростали, досягнувши близько 32,8% ВВП у 2021 році порівняно з нижчими показниками до вступу. Зокрема, помітно зросла ефективність збору податку на доходи фізичних осіб: його частка у ВВП наблизилася до середнього рівня ЄС, що свідчить про покращення податкового адміністрування та зростання рівня формалізації економіки.
Для нас фіскальні правила означали не лише обмеження — вони стали основою стійкості.
Оподаткування як «прихований двигун» Єдиного ринку
Коли йдеться про Єдиний ринок ЄС, зазвичай увага зосереджується на торгівлі — вільному русі товарів без тарифів і митних затримок.
Водночас одним із менш помітних, але ключових двигунів Єдиного ринку є податкова архітектура, яка лежить в основі економічного зростання. Адже Єдиний ринок — це не лише торгова угода, а складна екосистема, що захищає капітал і пришвидшує рух коштів у економіці.
Принцип недискримінації, закріплений у праві ЄС, забороняє державам ставити бізнес з інших країн-членів у гірші умови, ніж національні компанії. Якщо країна запроваджує певні стимули або спрощення для своїх підприємств, вона, як правило, зобов’язана поширити їх і на компанії з інших держав ЄС.
Це формує середовище, в якому бізнес може ефективно працювати через кордони. Цей ефект підсилюється гармонізацією правил щодо ПДВ та акцизів, що спрощує транскордонні операції та зменшує адміністративні бар’єри. Водночас правила у сфері прямих податків виконують подвійну функцію: вони захищають бізнес від подвійного оподаткування і водночас обмежують штучне переміщення прибутків.
Така архітектура має не лише технічний характер. Вона захищає капітал і покращує рух грошових потоків — два чинники, які безпосередньо впливають на рішення бізнесу.
І для Литви узгодження з цими правилами означало зменшення адміністративного навантаження, підвищення ефективності податкового адміністрування та посилення конкурентоспроможності.
Євроінтеграція також вимагала фундаментальної зміни підходів до роботи податкових органів. Традиційна модель, зосереджена переважно на контролі та перевірках, мала трансформуватися. У системі, де капітал є мобільним, надмірно складне або непередбачуване оподаткування просто змушує бізнес шукати інші юрисдикції.
Литва перейшла до більш сервісно-орієнтованої моделі, що спирається на цифровізацію та ризик-орієнтовані підходи до контролю. Такий перехід не був опцією — він став необхідною умовою збереження конкурентоспроможності в межах Єдиного ринку.
Що ж це означає для України
Україна сьогодні проходить подібну трансформацію, але в значно складніших умовах.
І для України ці приклади — це більше, ніж факти. Це радше дорожня карта. Вони показують, як узгодження податкової системи зі стандартами ЄС здатне змінити не лише процес збору доходів, а й саму структуру економіки. Посилення дотримання податкового законодавства, виведення бізнесу з тіні та зменшення тіньової економіки створюють прозоре фіскальне середовище, яке стимулює інвестиції, зміцнює державні фінанси та підтримує стале економічне зростання.
Шлях гармонізації, а саме впровадження податкових директив ЄС, стандартів прозорості та фіскальних правил є складним і виснажливим. Це правда. Але саме він перетворює бюджет із «чорної скриньки» на прозорий і зрозумілий механізм економічного зростання.
Ці кроки можуть здаватися технічними, однак їхній вплив є системним.
Для України ця трансформація вже триває. І попри всі виклики вона формує чітку перспективу — податкову систему, яка не лише відповідає правилам ЄС, а й здатна сама ставати драйвером зростання в межах європейського економічного простору.